Дежавю — это пример ошибки восприятия, при котором человеку, попадающему в какую-либо ситуацию, кажется, что она с ним уже происходила. При этом связь с конкретным воспоминанием восстановить не удается: именно поэтому дежавю чаще всего описывают не как конкретный процесс извлечения воспоминания, а как "чувство".
🌻Через пухлину в мозку Пета Лонга переслідували такі нав'язливі дежавю, що він насилу міг відрізнити галюцинації від реальності. Його історія багато розповідає про природу цього феномену.
Одного досить нудного дня кілька років тому зі мною сталося дещо дуже незвичайне.🌻
💠Я приліг під деревом в галасливому лондонському парку і раптом відчув запаморочення - разом із усвідомленням, що таке зі мною вже відбувалося.
Люди навколо зникли, мені здалося, що я лежу на картатій ковдрі для пікніку, оточений високими колосками золотистої пшениці. Спогад був дуже реалістичним і яскравим. Я чув легкий шурхіт пшениці, яка колихалася від вітерцю, відчував тепло сонячних променів на обличчі і дивився на птахів, що ширяли в небі.
🔆Спогади були дуже приємними, але річ у тім, що я ніколи в житті не бував на тому пшеничному полі. Те, що я відчув, було надзвичайно інтенсивною формою психосенсорної ілюзії - дежавю.
Наші спогади здаються нам недоторканою і невід'ємною частиною нашого "я". Мелодія зі старої телевізійної реклами, ім'я попереднього прем'єр-міністра або ключовий момент анекдоту - спогади становлять частину нашої індивідуальності.
🔎Продолжение поста здесь:🔎 http://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-40125362
🌻Через пухлину в мозку Пета Лонга переслідували такі нав'язливі дежавю, що він насилу міг відрізнити галюцинації від реальності. Його історія багато розповідає про природу цього феномену.
Одного досить нудного дня кілька років тому зі мною сталося дещо дуже незвичайне.🌻
💠Я приліг під деревом в галасливому лондонському парку і раптом відчув запаморочення - разом із усвідомленням, що таке зі мною вже відбувалося.
Люди навколо зникли, мені здалося, що я лежу на картатій ковдрі для пікніку, оточений високими колосками золотистої пшениці. Спогад був дуже реалістичним і яскравим. Я чув легкий шурхіт пшениці, яка колихалася від вітерцю, відчував тепло сонячних променів на обличчі і дивився на птахів, що ширяли в небі.
🔆Спогади були дуже приємними, але річ у тім, що я ніколи в житті не бував на тому пшеничному полі. Те, що я відчув, було надзвичайно інтенсивною формою психосенсорної ілюзії - дежавю.
Наші спогади здаються нам недоторканою і невід'ємною частиною нашого "я". Мелодія зі старої телевізійної реклами, ім'я попереднього прем'єр-міністра або ключовий момент анекдоту - спогади становлять частину нашої індивідуальності.
🔎Продолжение поста здесь:🔎 http://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-40125362
Комментариев нет:
Отправить комментарий